ЗАСТОРЧИ́ТИ, ЧУ́, ЧИ́Ш,
Засторчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Застромити. В болото вершу засторчив. Греб. 369.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 102.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАСТО́ЮВАТИ, ТО́ЮЮ, ЄШ, →← ЗАСТОРЦЮВА́ТИ, ЦЮ́Ю, ЄШ,